Місяць — єдиний природний супутник планети Земля. Він другий за яскравістю об’єкт на земному небосхилі після Сонця і п’ятий за величиною природний супутник планет Сонячної системи. Станом на 2015 рік Місяць – це перший і єдиний позаземний об’єкт природного походження, на якому побувала людина.
Астрономія завжди була і тепер є наукою, що ґрунтується на спостереженнях за небесними світилами. Це означає, що майже всю інформацію про небесні тіла астрономи отримують зі спостережень. Проводять їх зокрема, використовуючи телескопи. Телескопічні спостереження, під час яких спостерігач розглядає небесний об’єкт очима, називають візуальними. Нині такі спостереження належать до найпростіших і їх зазвичай виконують початківці-аматори астрономії. 27 жовтня учні та вчителі ПМЛ “Елітар” за допомогою телескопа проводили власні візуальні спостереження за поверхнею Місяця, його рухом та обертанням навколо своєї осі.
На Місяці, навіть у день темне небо, як у міжпланетному просторі, там не буває ні вітрів, ні дощів. Навіть неозброєним оком можемо на Місяці побачити неправильної форми темнуваті протяжні плями, що нагадують моря, хоча і було встановлено, що ці утворення нічого спільного із земними морями не мають. У морях немає ні краплі вологи, бо у вакуумі вода миттєво закипає і випаровується або замерзає. Телескопічні спостереження, започатковані у 1610 Галілео Галілеєм, дають можливість роздивитися будову поверхні Місяця. З’ясувалося, що моря – це рівнини темнішого відтінку, ніж інші області, іноді називані континентальними (чи материковими), що вкриті горами, більшість яких має кільцеподібну форму – кратери. Кратери, це круглі гори діаметром до кількох сотень кілометрів, які мають вали заввишки кілька кілометрів. Більшість кратерів мають метеоритне походження, хоча деякі з них могли утворитися і під час виверження вулканів.
Відчувши себе справжніми астрономами, юні дослідники були надзвичайно вражені і задоволені нічним спостереженням за Місяцем. Чи зможе людство колись використати Місяць, як базудля космічних поселень?
На Місяці, навіть у день темне небо, як у міжпланетному просторі, там не буває ні вітрів, ні дощів. Навіть неозброєним оком можемо на Місяці побачити неправильної форми темнуваті протяжні плями, що нагадують моря, хоча і було встановлено, що ці утворення нічого спільного із земними морями не мають. У морях немає ні краплі вологи, бо у вакуумі вода миттєво закипає і випаровується або замерзає. Телескопічні спостереження, започатковані у 1610 Галілео Галілеєм, дають можливість роздивитися будову поверхні Місяця. З’ясувалося, що моря – це рівнини темнішого відтінку, ніж інші області, іноді називані континентальними (чи материковими), що вкриті горами, більшість яких має кільцеподібну форму – кратери. Кратери, це круглі гори діаметром до кількох сотень кілометрів, які мають вали заввишки кілька кілометрів. Більшість кратерів мають метеоритне походження, хоча деякі з них могли утворитися і під час виверження вулканів.
Відчувши себе справжніми астрономами, юні дослідники були надзвичайно вражені і задоволені нічним спостереженням за Місяцем. Чи зможе людство колись використати Місяць, як базудля космічних поселень?
Немає коментарів:
Дописати коментар